Дитинство без насильства: помітити, повірити, захистити

Кожна дитина має право на життя без страху, болю, приниження та примусу. Захист дітей від насильства — це відповідальність не лише відповідних служб, а й кожного дорослого, який перебуває поруч із дитиною.

Насильство над дітьми може мати різні форми.

Фізичне насильство — удари, побиття, штовхання, стусани, заподіяння болю, тілесних ушкоджень, опіків та інші форми жорстокого поводження.

Психологічне насильство — постійні образи, приниження, погрози, залякування, шантаж, ігнорування потреб дитини, надмірний контроль або ізоляція.

Сексуальне насильство — будь-які сексуальні дії або посягання сексуального характеру щодо дитини, небажані дотики, примушування, сексуальна експлуатація, втягнення дитини у сексуальні дії або демонстрація матеріалів сексуального характеру.

Як зрозуміти, що дитині може бути потрібна допомога?

Дитина не завжди може прямо сказати, що стала жертвою насильства. Іноді про проблему говорять зміни в її поведінці:

• дитина стала замкнутою, тривожною або надмірно агресивною;
• боїться певної людини або не хоче залишатися з нею наодинці;
• має проблеми зі сном чи харчуванням;
• втратила інтерес до навчання, друзів або улюблених занять;
• часто скаржиться на погане самопочуття;
• має тілесні ушкодження, походження яких складно пояснити;
• демонструє невластиву віку сексуалізовану поведінку або знання;
• говорить про погрози, примус, страх чи небажані дотики.

Окрема ознака не обов’язково означає, що дитина зазнала насильства. Але раптові та суттєві зміни в поведінці дитини не варто залишати без уваги.

 Якщо дитина розповіла вам про насильство

Найважливіше — повірити дитині та не звинувачувати її.

Скажіть:

 «Я тобі вірю».
«Ти не винна/не винен».
«Ти правильно зробила/зробив, що розповіла/розповів».
 «Я поруч і допоможу тобі».

Не допитуйте дитину, не змушуйте багаторазово повторювати пережите та не ставте запитань, які можуть викликати почуття провини.

Першочергово подбайте про безпеку дитини. Якщо існує безпосередня загроза її життю чи здоров’ю — необхідно негайно звернутися по екстрену допомогу.

Куди звертатися?

102 — Національна поліція України
112 — єдиний номер екстреної допомоги

Також можна звернутися до служби у справах дітей, центру соціальних служб, закладу освіти, закладу охорони здоров’я або інших уповноважених органів та служб.

Якщо ви стали свідком насильства або маєте підстави вважати, що дитина може перебувати в небезпеці — не мовчіть. Навіть якщо ви не впевнені, що саме відбувається, краще повідомити відповідні служби та дозволити фахівцям оцінити ситуацію.

Дитина не повинна залишатися наодинці зі страхом.

Іноді достатньо одного дорослого, який помітить зміни, повірить словам дитини та не відвернеться.

Помітити. Повірити. Захистити.

Саме з цього починається безпечне дитинство.