Історична довідка села Таврійське
В Україні є тисячі сіл зі схожими назвами. Про кожне, навіть невеличке, є що
розповісти. Та, мабуть, далеко не всі мають таку багату, цікаву, насичену подіями
історію, як Таврійське. Село в сипучих пісках, зі штучними лісами, бородачами –
дідуганами, та надзвичайно красивою природою .
Таврійський рукотворний ліс! Саме він уберіг сільчан від голодної смерті вповоєнні роки. Восени йдеш ним, а гриби під ногами так і просяться до кошика.
Кажуть, Батьківщину не вибирають. Вона, як і мати, у кожного одна. Для багатьох
малою батьківщиною стала земля, яка вивела їх в люди і дала крила для
польоту. Це - їх рідне Таврійське.
Цьогоріч Таврійське відзначає 154-річчя з дня заснування.Ще на початку XVIII століття, в 1786 році, у пониззях Дніпра запорізькі козаки організували перевіз на голому березі Дніпра, де згодом було засноване селище під назвою Гола Пристань. Запорізькі козаки, переселенці з Полтавської та Орловської губерній, щороку поповнювали населення Голої Пристані, яке займалося рибальством, торгівлею, землеробством та скотарством. Віддаленість орних земель від села змусила селян переїжджати до найближчих хуторів. Коли голопристанські жителі стали витісняти місцевих, хуторяни згуртовувалися і в 1870 році створили самостійні сільські общини - Малий Клин, Великий Клин, Келегейські хутори.
Назва «Келегейські хутори» закріпилася, коли селяни переїжджали з Голої Пристані
і на возах, запряжених волами, везли коли (кілі) для будівництва хатин. Переселенці
їх називали кілігейці (везли кілі і на волів гукали «Гей!»). Село складалося переважно з селян-бідняків, які мали менше ніж 1,5-2 десятини землі.
У період з березня 1918 року по жовтень 1920 рік Келегеї побували під окупацією
австро-німців та англо-французів, денікінців та врангелівців.
13 вересня 1941 року село окупували німецькі війська а також військові частини
Румунії. У перших числах листопада 1943 року фашисти готувались виконати наказ
Гітлера про застосування так званої тактики «випаленої землі». Село повинні були
спалити. Однак планам окупантів завадили радянські розвідники, під командуванням лейтенанта Гладкова, які добули вчасно інформацію і провели вдалу військову операцію.
Третього листопада 1943 року донські козаки 214 та 223 кавалерійських полків при
підтримці п'яти танків і двох винищувально-протитанкових полків рішучим ударом
відкинули фашистів і звільнили село Келегеї.
На вшанування пам'яті лейтенанта Гладкова 15 квітня 1946 року Указом Президії
Верховної Ради УРСР село Келегеї було перейменовано в Гладківку.
У 1991 році згідно з рішенням ІХ сесії Голопристанської районної ради народних
депутатів Херсонської області двадцять першого скликання від 18.10.1991р. № 91
«Про відокремлення західної частини села Гладківка зі складу села, перейменування
цієї частини села та утворення на її території нової сільської ради народних депутатів» село Гладківка було розділене на дві частини - Гладківку і Таврійське, кордоном між якими виступила траса Херсон - Скадовськ.
У 1992 році відокремлену частину села Гладківка було перейменовано на село
Таврійське.
І зараз Таврійське чекає на мир, перемогу й повернення своїх людей у рідні домівки.
Село моє... Скільки разів тобі доводилося виборювати своє право на буття!
Твоя історія – це книга пам’яті людської. На її скрижалях – перемоги і трагедії,
падіння і злети, тирани й вожді, герої і зрадники. Та справжні творці - прості
люди, які своїм потом, кров’ю та розумом пишуть її сторінки.
І дуже часто в історії родини чи невеликого села віддзеркалюється
історія народу і її країни. Таким є і наше Таврійське.