Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння
Ворог постійно використовує інформаційну складову війни, аби чинити тиск на громадян та схиляти останніх до співробітництва з росією. У підвищеній небезпеці перебувають люди, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
В умовах повномасштабної агресії росії та масового застосування окупаційними військами рф насильства з метою захоплення влади, слід пам’ятати про відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства.
Чинне законодавство України передбачає обставини, за яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності – до таких обставин відносяться фізичний і психічний примус.
Тобто, існують положення українського законодавства, що реабілітують особу, навіть якщо формально вчинене суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кримінального кодексу України (далі – КК) не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Люди, змушені діяти у небезпечний для життя та здоров’я спосіб у випадку порушення закону, підлягають виправданню.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КК питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень ст.39 вказаного Кодексу.
Разом з тим, аналізуючи зазначені положення Кримінального кодексу України, можна дійти висновку, що кримінальне законодавство не містить чіткого переліку діянь, що підлягають під поняття фізичний або психічний примус, і які можуть в подальшому впливати на вчинення дій або бездіяльності особою.
Крім того, практичне застосування положень КК, зокрема, притягнення за наявності підстав до кримінальної відповідальності, здійснюється правозастосовними органами в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 30 КПК у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими КПК.
Джерело: Міністерство юстиції України