Що стоїть за сповільненими темпами українського контрнаступу?

Хід та результати українських наступальних дій цілком природно перебувають у центрі пильної уваги населення. Серед певної частки українців поширюється хибний наратив, що контрнаступ ЗСУ передбачає блискавичне просування, як це було під час Харківської операції. Все більше українців задаються питанням – що заважає ЗСУ наступати швидше і чи спроможні наявні темпи контрнаступу визволити окуповані території? На тлі дискусії про те, швидко чи повільно йде контрнаступ, російська пропаганда розгорнула в соцмережах справжню інформаційну війну за свідомість аудиторії, стверджуючи, що контрнаступ повністю провалився.

Щоб пояснити особливості українського контрнаступу, треба звернутися до основ воєнної стратегії.

Як відомо кожному військовому, стратегія і тактика наступальних дій формується в залежності від розстановки сил та наявності відповідного озброєння. Після провалу Харківської операції ворог зробив висновки й побудував ешелоновану лінію оборони за всіма правилами воєнної науки. Російська армія мала місяці на те, щоб окопатися і замінувати захоплені території. Мінні поля, укріплені позиції та сильна авіаційна підтримка дозволили росії отримати перевагу як сторони, що обороняється. 

Крім того, на початковому етапі темпи контрнаступу гальмувалися несприятливою погодою, а також недостатнім обсягом та швидкістю постачання військової допомоги від західних партнерів. Президент України В. Зеленський пояснив, що саме повільні темпи постачання західного озброєння не дозволили Силам оборони почати контрнаступ до того, як росія створила потужні рубежі оборони. 

Тож, з метою збереження живої сили наших військ українським керівництвом була обрана нова тактика – перш ніж перейти до повномасштабного контрнаступу, виснажити противника повільним темпом бойових дій. 

Повільніші темпи знищення військового потенціалу окупанта дозволили зберегти життя українських бійців і водночас поступово виснажити російську живу силу та техніку. Це також призводить до розбалансування російських сил на фронті та знищення матеріально-технічної бази в тилу. Крім того, початок контрнаступу довів, що плани російських оборонних операцій на півдні України мають серйозні обмеження і можуть бути не настільки ефективними, як їх раніше зображували російські джерела. Зокрема, російським військам не вистачає боєздатних резервів і росіяни не мають змоги провести на цих позиціях ротацію, що призводить до деморалізації російського угруповання. До того ж «чистки» в армійському середовищі після повстання групи «вагнер» 23-24 червня суттєво послабили координацію та управління окупаційними військами в Україні.

За оцінками експертів американського Інституту вивчення війни, така тактика дозволила українським військам продовжували контрнаступальні дії щонайменше на чотирьох ділянках фронту і 4 липня просунутися вперед. За місяць боїв ЗСУ було звільнено 9 населених пунктів і майже 160 кв. км території. Українські військові продовжують вести наступальні дії на Мелітопольському, Бахмутському та Бердянському напрямках, а за останню добу наші захисники просунулися на Бахмутському напрямку на понад кілометр. І це при тому, що у контрнаступі наразі Україною не задіяні 70% штурмових бригад та більша частина отриманої техніки. 

Тому, є всі підстави сподіватися, що вже найближчим часом наступ ЗСУ призведе до обвалення російського фронту. За прогнозами керівника українського Центру військово-правових досліджень О. Мусієнка, у разі втрати першої лінії оборони росіяни будуть змушені відступати, а ЗСУ отримають можливість виходу на оперативний простір, тобто просуватися швидше, розчищаючи плацдарми, на яких можна буде закріпитися та продовжити наступальні дії відповідно до ситуації. І для пересічного українця не повинен стати несподіванкою такий розвиток подій, коли на деяких ділянках фронту просування ЗСУ може бути швидшим, а десь – сильно буксувати.

Тобто, за зовні повільним темпом контрнаступу насправді стоїть заздалегідь визначена керівництвом України тактика виснаження противника, яка дозволяє зберегти життя українських військових. Згідно з цією тактикою ЗСУ методично руйнують оборонні позиції російської армії. Нинішня швидкість операцій Сил оборони на щонайменше 4-х напрямках повністю нівелює тези російської пропаганди про начебто тупикову ситуацію і неспроможність України визволити власні території. На темпах просування української армії позначається і недостатнє прикриття з повітря через дефіцит бойових вертольотів та винищувачів, а також боєприпасів. Тому дуже важливим для прориву першої лінії оборони армії рф стала би реалізація західними партнерами заклику Президента надати Україні ще більше сучасного озброєння для контрнаступу. Насамперед ідеться про ракетні комплекси великої дальності та західні винищувачі F-16 нового покоління.

Джерело: Центр протидії дезінформації