ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ «МАЖОРІВ» ПРОТИ СУСПІЛЬСТВА
Капіталісти і пролетаріат – класи, на які поділяв суспільство Маркс. Причому відносини між ними будувалися на експлуатації. Сьогодні ж стає все складніше посперечатися із класиком, проте, навпаки, додавати, видозмінювати і розширювати елементи такої класової структури і принципи взаємовідносин між ними – надзвичайно легко. Вже не перший десяток років ми чуємо про «підвид» серед homo sapiens, який краще було б відносити до класу homo erectus – мова йде про так званих «мажорів». Поряд з ними, зважаючи на спільний базовий набір поведінкових характеристик, можна було б поставити і просто покидьків, яким плювати на усе, що їх оточує, на цінності здорового суспільства, на елементарні правила етикету, зрештою, на закон.
До чого вся ця тирада? По-перше, набридло, коли поряд із тобою живуть такі персоналії, яких процес еволюції не торкнувся і котрі паскудять там, де свідомі мешканці намагаються підтримувати порядок. По-друге, маємо прецедент, який, власне, і викликав обурені реакції нормальних людей.
Учора, як і практично щодня влітку, на міській набережній, де працює переправа з Білогрудового, з причалу пірнали у річку з десяток підлітків, створюючи незручності для тих, хто вантажив на човни будматеріали, бризкаючи на пасажирів, піднімаючи стовп води і хвилі під час пірнання «бомбочкою». Тому відповідальний за правопорядок Микола Іванович Трайда зробив зауваження хлопчакам (це діло вже давно для нього звичне): мовляв, не заважайте людям, не бризкайтеся, не розбирайте плитку з причалу, йдіть на пляж, бо тут купатися заборонено. Про це й напис відповідний є, червоним по білому, щоб добре бачили. Але, як ви вже зрозуміли, підлітки усі ті настанови інспектора «мали на увазі», бо в них «круті» папи і їм за це нічого не буде.
І через якийсь десяток хвилин такий роздратований «авторитетний батько» таки з’явився біля опорного пункту (дивитись відео). Особу цю практично всі містяни часто бачать, багато хто знає і користується його підприємницькими послугами (підприємництво – визначення сучасне, а от раніше така діяльність називалася спекуляцією і каралася позбавленням волі), тому, щоб було без імен, назвемо його «громадянин Д».
Мабуть, громадянин Д вважає себе «крутим» і всемогутнім, а синочок користується таким авторитетом і, звичайно ж, наслідує усі поведінкові моделі, які, буває, позбавлені елементарних принципів суспільної моралі. Тому не стала новиною і розповідь М.І. Трайди, котрий ділився враженнями уже після інциденту. Інспектор «проковтнув» усе: і погрози, і образи, і матюки, і штовханину (на щастя, стерпів, і до рукоприкладства не дійшло, хоч уже й «закипів»). А потім ще й примирився з думкою про те, що до нашої поліції, як завжди, звертатися геть марно – вже був досвід. Зрештою, закінчилося усе тим, - каже Микола Іванович, - що татусь дав настанову малолітньому нащадку купатися і їздити на мопеді всюди, де тому захочеться.
До речі, про мопеди. Більшу частину обурень містян викликають саме «покатушки» підлітків у пішохідних зонах набережної, зазвичай на великій швидкості, а буває, що вершники піднімають своїх пластикових «хрустиків» дибки і їдуть на задньому колесі, мов ковбої Мальборо на мустангах. А тут і люди похилого віку, і мами з немовлятами, і зовсім малі діти, яким іще не поясниш, що треба бути обережним, бо хтось може переїхати мопедом. Неповнолітніх любителів двоколісного екстриму можна побачити не тільки на набережній. Улюблених місць їхньої «тусовки» багато, в тому числі і автобусні зупинки, де вони паркують скутери і заважають руху громадського транспорту. Тут часто курять, дехто потягує пивце. Щоночі так само на задньому колесі гарцюють центральною вулицею міста. Доводилося бачити, як господарі домівок уночі, у спідній білизні вибігали на вулицю і сварили підлітків, що ті ревуть моторами із дірявими глушниками під відкритими вікнами, а малі діти прокидаються, здригаючись від такого шуму.
Тут слід знову згадати про нашу поліцію. Патруль у парку чи на набережній можна побачити тільки під час фестивалю, а ті малолітні порушники правил дорожнього руху взагалі нікого не цікавлять. Що, папи «домовляються» з копами? Саме про це один із таких підлітків сказав М.І. Трайді у відповідь на зауваження.
І насамкінець не можу не повернутися до початку цього допису, де йдеться про принципи, на яких будуються відносини між класами. Експлуатація – цей термін актуальний і сьогодні. «Мажори» і їхні «авторитетні предки», без перебільшення, вважають себе вищою кастою (хоча й у них є своя структура підпорядкування), а усіх інших – обслуговуючим персоналом, що працює на них за копійку, а якщо і не працює, то мусить доземно кланятися і опускати голову. Не знаю, чи притаманна демократії класовість – я не політолог, проте здається, що всякий устрій, незалежно від його теоретичних засад, у нашій державі апріорі будуватиметься не за принципами рівноправності і поваги.
