З Днем села, рідні Кардашинко, Малі Копані та Гладківко...

Сьогодні день наших найрідніших місць, де залишилася душа. Наші села зараз в окупації. Серце крається від болю та розлуки, але ворог безсилий проти нашої любові.

Вони живі. Живуть у кожній сльозі за домом, у шелесті листя біля батьківської хати та в єдиній молитві — знову обійняти рідних на власному порозі.

Тримайтеся, дорогі земляки. Бережи вас Боже. Нехай кожна розлучена родина нарешті з'єднається, а в кожні вікна знову повернеться мирне світло.
Ми пам’ятаємо кожну стежку. Ми віримо. Ми дочекаємось. Бо дім — це наше коріння, яке нікому не вирвати з серця.

До зустрічі вдома... До найсолодших обіймів на вільній українській Голопристанській землі!