Історична довідка села Стара Збур'ївка
Для старозбур'ївчан 24 серпня - не тільки День відновлення державної незалежності України, а й День народження рідного села.
Двісті п’ятдесят чотири роки тому, далекого 1770-го року, на березі затоки Збур'ївський Кут, українцем, полковником полтавського пікінерного козацького полку Панасом Федоровичем Ковпаком було засновано нове село – Колпаківка.
Через шість років населений пункт отримав нову назву Збур'ївськ, а у 1792 році став Збур'ївкою, а в кінці дев’ятнадцятого століття - Старою Збур'ївкою. Першими жителями села стали 25 козацьких сімей з Лохвицького повіту Полтавщини, їх нащадки і до тепер живуть у населеному пункті. Понад п’ятдесят років продовжувався активний процес переселення до Збур'ївки нових жителів з Полтавщини, полтавці принесли з собою не тільки українську середньодніпровську говірку, звичаї, одяг, пісні, а й вільний козацький дух. У Старій Збур'ївці ніколи не було кріпацтва.
Швидко зростала кількість жителів, у дев’ятнадцятому столітті Збур’ївка була найбільшим населеним пунктом на території сучасної Голопристансщини, а з 1802-го року по 1923-й рік ще й адміністративним центром Збур'ївської волості.
У середині дев’ятнадцятого століття у селі відбулися значні соціально-економічні зміни, після формування нового соціального стану «вільних матросів» збур'ївчани з рибалок та землеробів стали матросами, капітанами та судновласниками. Напередодні жовтневого перевороту, 1917-го року, у Старій Збур'ївці було 4 школи, бібліотека, банк та власний торговельний флот.
Навіть комуністично-тоталітарний період історії села не зміг знищити вільний козацький старозбур'ївський дух. Колгоспи тут не прижились і зрештою перемістились до сусіднього населеного пункту.
Не тільки «вождю світового пролетаріату», а й будь-якому іншому комуністичному діячу жодних пам’ятників у селі ніколи не було, а вулицю Леніна місцеві завжди називали Набережною.
Відзначилась Стара Збур'ївка своєю проукраїнською позицією, боротьбою за незалежність України і у період новітньої історії. У селі було створено перший осередок Народного Руху України на Голопристанщині, старозбур'ївчани були делегатами від Херсонщини на перших з’їздах цієї організації. Вперше офіційно на території Голопристанського району, саме в Старій Збур’ївці, було піднято жовто-блакитний прапор першого вересня 1991-у року на лінійці в місцевій середній школі.
За останнім переписом 2001 року вісімдесят сім відсотків старозбур'ївчан зазначили своєю рідною мовою – українську.
В історії Старої Збур’ївки було, на жаль, багато трагічних сторінок: село заносило піском під час пилових бур, епідемії забирали сотні життів, голод, репресії, розкуркулювання, війни, окупації.
Зараз старозбур'ївчани разом із всією країною переживають чергову війну та вже найдовшу в своїй історії окупацію, але роблять все можливе для Перемоги над країною-агресором: воюють, волонтерять, донатять, підтримують Збройні Сили України в будь-який спосіб.
Вислів «Нашого цвіту по всьому світу» стосується і багатьох із нас. Статистика говорить про те, що частина українців може не повернутись на свою Батьківщину, але в цій статистиці зовсім немає старозбур'ївчан, всі мають намір повернутись до звільненої української Старої Збур’ївки.
Повернутись, щоб разом, у черговий раз, відродити славне українське село.
Слава Україні! Слава Старій Збур’ївці! Героям Слава!
Староста Старозбур'ївського
старостинського округу
Віктор Маруняк