І впала батьківська сльоза за тебе сину

І впала батьківська сльоза за тебе сину,

Як буду жить без тебе я, знайду чи сили?

Надворі осінь золота, ти не побачиш,

І небо сіро - голубе дощем заплаче.

Кому скажу у цім краю, з ким поділюся,

І в даль далеку, в шир степів я задивлюся.

Отой дзвінок, він душу рвав, усе боліло,

І вітер в скроні пульсом бив, і тіло мліло.

Підійму руки до небес, де згасла зірка рано,

Хто міг подумать про таке, що вмить не стане.

Сплелись у відчаї думки, як далі жити?

Як цю печаль і тугу цю, в собі носити...

Nikita