Протидія торгівлі людьми та захист прав жінок

Найбільш вразливими категоріями до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми є жінки, жінки з дітьми, люди з інвалідністю, люди, які потребують постійного стороннього догляду.

Торгівля людьми – одна з найбільш актуальних проблем сучасності. Жертвами сучасних форм рабства в усьому світі щорічно стають мільйони людей. Торгівля людьми буває у формі трудової або сексуальної експлуатації, примусового жебрацтва, для вилучення органів, порушення прав людини для отримання прибутку через контроль та експлуатацію інших людей тощо. У сучасному рабстві перебувають понад 49,6 мільйонів людей, з них 71% – це жінки, а 1 з 4 жертв — діти.

З початку російської військової агресії з України вимушено виїхали декілька мільйонів людей, більша частина з них – жінки та діти.

Щоб убезпечити себе від такого становища громадянам України, які є біженцями, та тим, які шукають тимчасового захисту, по приїзду у відповідну країну, необхідно невідкладно зареєструватися на тимчасове проживання.

Якщо щодо вас чинять будь-які дії насильницького характеру під час перебування за кордоном, необхідно:

• звернутися до посольства, консульства України в країні перебування;
• бігти до місця загального користування – державної/офіційної установи, бібліотеки, пошти тощо;
• звернутися до поліції, лікарні, церкви, аварійних служб тощо;
• якщо є можливість звернутися до установи, а не до приватної особи, – краще зверніться до установи.

В Україні Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є основним виконавцем заходів з надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, на які покладені функції з здійснення оцінки потреб постраждалої особи, розробки плану її реабілітації, координації та контролю за його виконанням.

Торгівля людьми має різні види, серед яких примусова праця, рабство, звичаї подібні до рабства, сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, примусова вагітність, вилучення органів, проведення дослідів над людиною, використання у жебрацтві, втягнення в злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах.

Як протидіяти торгівлі людьми?

Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

Розроблено веб-сайт для захисту українських жінок і дітей від торгівлі людьми: safewomen.com.ua (створено за ініціативи Урядової Уповноваженої з гендерної політики та Міністерства соціальної політики України, за підтримки проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), що фінансується Урядом Канади та впроваджується Alinea International) – швидкий та зручний спосіб отримати корисну інформацію, яка може захистити українських жінок і дітей.

На сайті також розміщена інформація про Національну гарячу лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії насильству за ознакою статі (1547) та гарячу лінію екстреної допомоги в усіх країнах ЄС (112).

Також існує «А21 Україна» – це міжнародна громадська організація, яка протягом 12 років займається протидією торгівлі людьми по всьому світу.

Відповідно до закону України “ПРО ПРОТИДІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ”, особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

• інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
• медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
• тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
• відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
• одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.